Пенсійний період для багатьох людей, а особливо для тих, які звикли до активного способу життя, стає справжнім випробуванням. Відсутність зайнятості, зменшення соціальних контактів, відчуття самотності і непотрібності, велика кількість вільного часу, скорочення фінансів стають чинниками, які негативно впливають не лише на ментальне здоров’я, але й на фізичне самопочуття. Тож не дивно, що багато пенсіонерів стикаються із труднощами, з якими не можуть зарадити собі самостійно.

На сьогодні інтернет-сторінки переповнені великою кількістю інформації для людей, які готуються до виходу на пенсію. Їхні цілі бувають різними – від залучення потенційних пенсіонерів до пенсійних фондів і аж до цілковито безоплатної допомоги людям старшого віку у подоланні різних складнощів життя. Очевидно, що серед цієї груди інформації можна віднайти і різноманітні поради й рекомендації стосовно легкого і менш болісного переходу від зайнятого періоду життя до пенсійного. Різноманітні психологи, соціальні працівники та фінансові консультанти надають свої кваліфіковані знання для тих, хто цього потребує. Ми ж зараз спробуємо застановитися над ще однією цікавою пропозицією для людей пенсійного віку – залученість до волонтерських ініціатив. Тим більше, що у період російської війни проти України волонтерський рух набрав небачених досі масштабів.

Історії волонтерів

«85-річна Лідія Ярош з Кам’янського – одна з найстарших волонтерок у своєму місті. Усі понад дев’ять років війни жінка ходить плести маскувальні сітки під егідою об’єднання «Яворина», а також шиє спідню білизну та в’яже килимки-«піддупники» для бійців.

За плечима у волонтерки непрості десятиліття, сповнені тяжкої праці й випробувань. Вона виростила доньку та сина, який від народження – незрячий. І попри все, вона не падає духом і зараз не сидить, склавши руки», - розповідає редакція «Радіо Свобода» до Дня волонтера у 2023 році.

«Писали в оголошенні – потрібні руки для роботи, тканина, ножиці, приходьте. Ну я й пішла, а тепер мене не виженеш. Ходжу практично кожен день. Із 9-ї до 15-ї, колись – до 16-ї. Оце тільки стала брати в суботу «вихідний». Я пережила інсульт, донька каже: «Та куди ти йдеш?!». А я не можу! Я маю щось робити! Зараз я в основному ріжу тканину на сітки. А до цього – шила труси. У мене є швацька машинка. Порахувала – загалом пошила 650 штук хлопцям. Тканину нам приносили люди. Також я плела круги, «піддупники» – щоб тепліше було хлопцям, танкістам. Скільки – не рахувала», – розповідає пані Лідія.

Натомість пенсіонер з Рівного Олександр Бондар на запит військових виготовляє підривачі для гранат, які скидають з дронів на позиції російських військових. Робить це у власній майстерні. Чоловік вже виготовив більше тисячі підривачів, але військові потребують їх значно більше, розповів волонтер Суспільному.

Нині чоловік хоче купити новий станок, щоб швидше виконувати роботу. Зараз чоловік проводить у майстерні щодня по 12 годин.

90-річний пан Сергій Вознюк, який пережив два Голодомори та Другу світову війну, допомагає бійцям ще з 2014 року. Кожна сітка, яку він плете, довжиною у 4 метри та 2 завширшки, як він розповів «1+1. Медіа». Аби сплести одну сітку, працює майже цілодобово 5 днів. Розповідає: «Я вже сплів 39 сіток від початку повномасштабної війни. А так, разом я сплів вже близько 100 сіток. День ріжу, звечора йду до хати та до 12 ночі ріжу шматочки. А потім йду відпочивати».

Пан Сергій має подяки від багатьох батальйонів, яким він плів захист. Також пенсіонер передає на фронт смаколики, усю свою консервацію. Варення, джеми та лісові гриби заготовляє бійцям щосезону.

Таких історій волонтерства серед пенсіонерів сьогодні існує безліч. Хтось виготовляє маскувальні сітки, хтось – готує страви для військовослужбовців та передає на фронт, а ще хтось – задіяний у роботу ВПК країни. Кожна така історія – це не лише момент заангажування чи відповіді на дійсність війни, кожна така історія – це крок до наближення перемоги як у національному масштабі, так і в особистому.

Волонтерство як зцілення

Насправді, служачи інших через волонтерство люди пенсійного віку не залишаються з нічим. Таке служіння стає для них також своєрідним зціленням.

Насамперед, долучаючись до волонтерських ініціатив, пенсіонери відчувають себе потрібними та корисними як для ближніх, так і для цілого суспільства. Очевидно, що у цьому їм також допомагає їхній життєвий досвід, отримані навички та знання. Ними вони можуть поділитися із молодшими поколіннями чи то у школах, чи лікарнях, а чи на благодійних зустрічах. Відтак цей навіть незначний вплив на суспільні зміни, призводить до покращення психоемоційного стану та самооцінки у пенсіонерів.

Водночас волонтерська діяльність сприяє підтримці фізичного та розумового здоров’я. Великою проблемою для пенсіонерів стає замкнутість і втрата відчуття радості від життя через зниження активності. Натомість навіть незначна активність, яка не потребує надмірних зусиль, позитивно впливає на самопочуття, даруючи радість, бадьорість та енергійність.

Не можна відкидати у цьому контексті й продовження самонавчання, адже зміна повсякденної діяльності завжди вимагає вивчення чогось нового. Не є винятковою у цьому й волонтерська діяльність. Тож під час волонтерства покращення когнітивних здібностей гарантовано!

А як щодо соціальних контактів? Чи можна волонтерити, не розширивши власне коло спілкування? Безумовно, ні. Тож участь у волонтерських проєктах відкриває людину пенсійного віку до нових знайомств і розширення мережі спілкування. Відповідно, людина не має ані часу, ані можливості почувати себе відкинутою і самотньою.

Отож, волонтерство на пенсії – це не тільки нагода допомогти іншим, але й прекрасна можливість допомогти самому собі. Саме служіння іншим для багатьох людей стало справжнім зціленням і порятунком від викликів, пов’язаних із виходом на пенсію.

Тож будьте відважними і відкритими до волонтерства, адже ваших рук, ваших знань і ваших навичок сьогодні потребує уся країна.